Манчестер відомий не тільки як промисловий, а й науковий центр. Протягом 19-20 століть тут було зроблено безліч відкриттів, проведено досліджень і створено революційних речей. Серед тих, хто залишив незабутній слід у науці Манчестера, був сер Генрі Енфілд Роско. Він широко відомий завдяки своїй революційній роботі в галузі фотохімії та виділення ванадію, але також варто відзначити, що він зробив важливий внесок у сферу хімічної освіти та розвитку аналітичних методів у Манчестері. Далі на manchestername.com.
Що відомо про Генрі Роско?
Генрі Роско родом із Лондона. Він народився там у родині Генрі Роско та Марії Роско. Був онуком відомого у 19 столітті банкіра та парламентського діяча Вільяма Роско.
Освіту Роско отримав у Ліверпульському інституті для хлопчиків, а потім у Лондонському університетському коледжі. Після цього він вирушив до Гейдельберга, де навчався у Роберта Бунзена, з яким згодом встановив міцні дружні стосунки. У цей період він зблизився з відомим німецьким хіміком-аналітиком Вільямом Діттмаром.
У 1857 році, повернувшись до Англії разом з Діттмаром, Роско обійняв посаду професора хімії в коледжі Оуенс у Манчестері, а Діттмар став його помічником. Однак на той момент становище навчального закладу бажало кращого – у 1858 році газета “Manchester Guardian” назвала його стан “принизливим провалом”. За спогадами Роско, одного разу біля будівлі коледжу його зупинив бродяга і поцікавився, чи воно не є нічліжкою. Вчений відповів: “Поки що ні, але якщо ви заглянете через пів року, можливо, вже зможете тут переночувати”.
Роско працював у коледжі Оуенс аж до 1886 року, поки на його базі не було створено Університет Вікторії.
При цьому варто відзначити, що у 1881 році він відіграв ключову роль в основі Товариства хімічної промисловості, ставши його першим президентом. Крім того, він очолював Манчестерське відділення цього товариства.
Також з 1885 року по 1895 рік Роско представляв Південний Манчестер у парламенті. Його внесок у розвиток освіти був дуже значним. Зокрема, він брав участь у роботі кількох королівських комісій, які займалися освітніми реформами, а в 1896-1902 роках обіймав посаду віцеканцлера Лондонського університету. На знак визнання його заслуг у 1884 році він був відзначений лицарського звання.
Розвиток аналітичної хімії
Перебування Роско у Манчестері збіглося з періодом, коли місто боролося з екологічними проблемами швидкої індустріалізації. Зокрема, його дослідження зробили величезний внесок в аналітичну хімію. А саме робота Роско заклала основні принципи, які були б незамінні при оцінці та розгляді хімічного складу зразків навколишнього середовища, включаючи джерела води, до яких потрапили промислові забруднювачі.
Відкриття ванадію
Ванадій, метал, який у 21 столітті широко використовується у сталевих сплавах, батареях і навіть у медичних цілях. Але слід зазначити, що у 19 столітті цей елемент часто недооцінювали.
Хоча ванадій був ідентифікований ще до досліджень Роско, чистий металевий ванадій ще не був виділений. У 1860-х роках Генрі Роско успішно відновив хлорид ванадію воднем, вперше отримавши чистий металевий ванадій. Робота Роско відіграла важливу роль у розумінні властивостей ванадію та проклала шлях для його майбутнього застосування в промисловості, медицині та техніці.
Ванадій має такі унікальні властивості, як: висока міцність, корозійна стійкість і здатність утворювати кольорові сполуки. Всі ці властивості роблять його досить цінним елементом. У 21 столітті його використовують у різних сталевих сплавах при виробництві батарей для зберігання відновлюваної енергії. Крім цього, він виступає каталізатором у хімічному виробництві. На основі ванадію також виробляють препарати для досліджень діабету та багато іншого.
Також варто зазначити, що активна наукова діяльність Роско включає значну серію досліджень, проведених спільно з німецьким хіміком Бунзеном у 1855-1862 роках. У ході цієї роботи вони заклали основи порівняльної фотохімії, яка відіграла важливу роль у розвитку науки. Крім того, у 1864 році вони здійснили один з перших експериментів з фотозйомкою при штучному освітленні, застосовуючи магній як джерело світла. А через три роки Роско розпочав самостійне детальне вивчення ванадію та його сполук. Він розробив метод отримання цього елемента в чистому вигляді й довів, що метал, який раніше вважався чистим, насправді містив домішки кисню. Завдяки цим відкриттям йому вдалося змінити значення.
За свої дослідження Роско був відзначений Бейкеріанської лекції 1868 року. Крім ванадію, він також займався вивченням ніобію, вольфраму, урану, хлорної кислоти та розчинності аміаку, вносячи цінний внесок у розвиток хімії не тільки у Манчестері, а у всій Великобританії.
Крім ряду підручників з хімії, які набули широкого поширення і переведені на безліч мов, Роско є автором кількох значущих наукових праць. Серед них “Лекції зі спектрального аналізу” 1869 року випуску, “Трактат з хімії”, виданий у 1877-1892 роках, а також “Новий погляд на атомну теорію Дальтона”, написаний спільно з доктором Артуром Гарденом у 1896 році. У 1906 році він опублікував “Автобіографію”.
Видатний діяч науки Генрі Роско помер у 1915 році. Безумовно, він залишив величезний слід у науці. Його роль в розвитку та становлення цієї галузі у Манчестері була досить вагомої.