Коли люди десь у світі говорять про Манчестер, вони часто уявляють собі легендарні музичні гурти, на кшталт “Oasis” та “Joy Division”, або знамениті футбольні клуби, але аж ніяк не повені. Однак у 21 столітті сильні дощі стали однією з найсерйозніших загроз для міста. Зміна клімату посилила шторми, зробила погоду більш непередбачуваною та нестабільною, перетворюючи деякі райони Манчестера на небезпечні зони у сезон дощів. Для міста, де індустріальна забудова історично витіснила зелені простори, кожен новий зливовий тиждень загрожує серйозними наслідками від підтоплення вулиць до пошкодження інфраструктури. Далі на manchestername.com.
Мешканці все частіше стикаються із ситуаціями, коли звичайний дощ перетворюється на стихійне лихо. Старі дренажні системи не справляються, і вода накопичується біля будинків, на стоянках та у підвалах. Місто, яке колись славилося своїми димними фабриками та інженерними досягненнями, тепер змушене винаходити нові способи виживання — вже не в економіці, а в екології.
Саме тому у 2020-х роках у Вест-Гортоні відбулася справжня екологічна революція. Район, який ще нещодавно страждав від регулярних підтоплень, став місцем реалізації одного з найінноваційніших міських експериментів Великобританії – проєкту “Sponge Park”. Це не просто парк, а символ нової філософії урбанізму, де природа стає союзником технологій.
Тут все продумано до дрібниць: спеціально підібрані рослини вбирають вологу, водоймище затримує зайву воду під час злив, а проникні покриття дозволяють дощу йти в землю, а не стікати в каналізацію. Завдяки цьому парк буквально п’є дощову воду, знижуючи ризик затоплень і допомагаючи підтримувати природний водний баланс.
Історична ремарка
Манчестер здавна славиться своєю дощовою погодою. Сира, хмарна та вітряна — вона століттями формувала характер міста та його мешканців. Саме ці постійні опади, здавалося б, похмурі та сірі, колись стали одним із факторів, які зробили Манчестер промисловою столицею Великобританії.
За часів, коли місто тільки починало перетворюватися на центр текстильної промисловості, вологий клімат виявився справжньою перевагою. Повітря, насичене вологою, ідеально підходило для обробки бавовни: нитки не пересихали та не рвалися, що значно полегшувало роботу ткацьких машин. Завдяки цьому саме тут, у північно-західній Англії, зародилася бавовняна імперія, яка зробила Манчестер символом індустріальної доби.
Але те, що колись сприяло процвітанню, згодом стало джерелом нових проблем. Стрімка індустріалізація 19 століття, розвиток фабрик, зростання населення та забруднення повітря порушили природний баланс. А вже у 21 столітті місто зіткнулося з іншою реальністю – глобальне потепління посилило кліматичні контрасти.
Тепер звичні для Манчестера дощі стали не просто частими, а руйнівними. Зливи обрушуються із силою, яку не розраховані старі зливові системи. Через це все частіше відбуваються повені, затоплюються вулиці та житлові райони.
У 21 столітті Манчестер знову змушений адаптуватися, але вже не до економічних викликів, а до викликів природи. Місто розвиває екологічні та інженерні ініціативи, такі як “Sponge Park” у Вест-Гортоні та інші проєкти сталого водовідведення, щоб захистити себе від наслідків кліматичних змін.
Від промислової зони до кліматичних інновацій
Вест-Гортон, розташований на схід від центру Манчестера, має давню промислову історію. Десятиліття тому це був жвавий робочий район із фабриками та таунхаусами. Але до кінця 20 століття суспільство зіштовхнулося із серйозним занепадом — безробіттям, поганим житлом та частими повенями, що ушкоджували будинки та інфраструктуру. Грунт, що затвердів за роки будівництва та забруднення, більше не міг вбирати дощову воду.
Ситуація змінилася у 2010-х роках, коли міська рада Манчестера спільно з Агентством з охорони навколишнього середовища та Манчестерським університетом запустила проєкт із перетворення району. Замість того, щоб будувати нові бетонні дренажні системи, вони здійснили справжню екологічну революцію. Ідея була простою, але при цьому неймовірною: створити громадський парк, який діятиме як губка, вбираючи, фільтруючи та повільно віддаючи дощову воду назад у землю.
Результатом інновацій став парк “Sponge Park”, відкритий у 2020 році, вартістю 100 мільйонів фунтів стерлінгів.
Як працює “парк-губка”?
На перший погляд, парк “Sponge Park” виглядає як будь-який інший зелений простір — дерева, квіти, пішохідні доріжки та ставки. Але під поверхнею ховається мережа продуманих конструктивних рішень, які роблять його природною системою захисту від повеней. У парку використовуються стійкі дренажні системи (SuDS) — поєднання ґрунтових шарів, низин, дощових садів та водозбірних басейнів, які збирають та фільтрують стічні води.
Коли йдуть сильні дощі, вода не спрямовується в переповнену каналізацію, а просочується у ґрунт парку та тимчасові водно-болотні угіддя. Рослини та шари гравію допомагають очищати воду, фільтруючи забруднювальні речовини, а підземні канали повільно повертають її до місцевих водойм. Така конструкція дозволяє знизити пікові паводки до 50%, захищаючи прилеглі будинки та вулиці від пошкоджень.
Парк не просто керує водними ресурсами — він перетворює їх на красу. Неглибокі ставки залучають качок, комах та польові квіти, створюючи для мешканців справжній оазис. Колись сірий і схильний до повеней район тепер став зразком екологічної стійкості.
Модель для мінливого клімату
У 2020-х роках парк “Sponge Park” став більшим, ніж просто локальним проєктом, це план майбутнього. У міру зростання Манчестера містобудівники стикаються з необхідністю знайти баланс між міським розвитком та захистом навколишнього середовища. В умовах зміни клімату, що супроводжується дощами, посухами та аномальною спекою, такі парки підтверджують, що зелена інфраструктура може бути одночасно практичною і красивою.
Його успіх надихнув на реалізацію аналогічних ініціатив “міста-губки” по всій Великій Британії та навіть Європі. Досвід Манчестера показав, що природні рішення – дерева, ґрунт та біорізноманіття – часто перевершують традиційну бетонну інфраструктуру, зливи та інші стандартні заходи проти повеней. Крім запобігання повеням, парк також сприяє поліпшенню якості повітря, зниження температури та створення довкілля для диких тварин.
Ба більше, місцеві школи та університети використовують парк як навчальний клас просто неба, де студенти вивчають адаптацію до зміни клімату, екологію та стійке проєктування. Завдяки інтеграції освіти та охорони навколишнього середовища проєкт має довгострокову соціальну дію, демонструючи наступному поколінню, що містам не потрібно боротися з природою, вони можуть працювати з нею.
Тепер мешканці міста та туристи бачать у парку не лише захист від повеней, а й символ екологічної революції. Місце, яке колись страждало від промислового запустіння, тепер відкриває шлях Манчестера до стійкого майбутнього. Тут діти граються на зелених галявинах, де раніше стояли старі склади, а місцеві жителі прогулюються стежками, що вбирають дощову воду, замість того щоб перетворюватися на калюжі.
“Sponge Park” став не просто проєктом, а живим доказом того, що міста можуть змінюватися, не втрачаючи своєї душі. Він об’єднав громаду, архітекторів і науковців навколо спільної мети — зробити Манчестер комфортним для життя навіть у нових кліматичних реаліях. І, можливо, саме з таких ініціатив починається нова ера, де кожен клаптик землі працює на добробут людей і планети.
- https://uk100.gn.apc.org/projects/knowledgehub/manchesters-sponge-park
- https://uk.thegreencities.eu/best_practices/sponge-park-west-gorton-manchester/
- https://projects.research-and-innovation.ec.europa.eu/en/horizon-magazine/sponge-parks-and-vertical-gardens-how-cities-are-using-nature-overcome-extreme-weather