Джон Блекволл був відомим британським натуралістом та арахнологом. Він провів безліч різних досліджень павукоподібних, які стали поворотним моментом у вивченні та розумінні життя цих істот. Зокрема, Блекволл спостерігав за тонкощами поведінки павуків, їхньою фізіологією та загалом їх екологічним значенням. Завдяки ретельній польовій роботі та документуванню своїх спостережень, Блекволл розкрив багато невідомих аспектів біології павуків, кинувши виклик раніше прийнятим міфам про них і в цілому змінив суспільне сприйняття цих істот. Його робота в цій галузі заклала основу для розвитку сучасної науки під назвою арахнологія. Далі на manchestername.com.
Любов до природи з пелюшок
Майбутній натураліст і арахнолог Джон Блекволл народився у Манчестері у далекому 1790 році. Любов до природи він почав виявляти ще ранньому віці. Зокрема, спочатку його уяву полонив спів птахів, їх різновид, міграція та інше. А вже пізніше він захопився вивченням павуків, тварин, які тоді викликали у людей неймовірний страх.
Слід зазначити, що формальної академічної освіти Блекволл не мав. З юних років їм рухала цікавість до пізнання світу природи, а переживши сплеск наукових досліджень на початку 19 століття, Блекволл і зовсім став частиною руху самоучок-натуралістів, що зростав у ту епоху. Такі дослідники документували всі свої спостереження із суворою точністю. А будинок у “Hendre House” біля “Llanrwst” у північному Вельсі, де він жив з 1833 року, за сумісництвом був ще й робочим простором та лабораторією. Там він збирав зразки з місцевих полів та садів. Тут і проходили найважливіші дослідження, які допомогли відкрити світові важливі уявлення про павуків та їхнє життя.
Павуки як важлива частина світу природи
Наприкінці 18 століття і на початку 19 століття такі дрібні істоти як павуки часто недооцінювалися та ігнорувалися дослідниками світу природи. Вчені воліли спостерігати та вивчати тварин більших розмірів. Але саме павуки з невідомих причин привернули увагу Блекволла. Слід зазначити, що саме учений Блекволл став першим не тільки у Манчестері, але, можливо, й у світі, який зацікавився павуками дуже маленьких розмірів. Зокрема, він досліджував види павуків, які належали до пологів “Neriene” та “Walckenaeria”. Блекволл зрозумів, що павуки, хоч і маленькі істоти, не менш важливі для світу природі. Дослідження їх видів дозволили відкрити людству абсолютно нові аспекти біології на той час, такі як хижацтво, розмноження та способи виживання.
Одним із його найбільш вагомих досліджень були його спостереження за поведінкою при плетінні павутиння. Зокрема, він вивчав, як різні види павуків плетуть свої сітки. Він детально записував відмінності у формі, розмірі та кінцевій меті. Завдяки цим спостереженням він зміг класифікувати павуків на основі типів їхньої павутини. Це відкриття допомогло надалі зрозуміти те, що павуки не є однорідною групою, а належать до різних сімейств і мають унікальну поведінку.
Крім цього, слід зазначити, що дослідження Блекволла розвінчали популярні міфи про павуків на той час. Зокрема, багато жителів Манчестера, та й усієї країни, вважали, що абсолютно всі павуки плетуть павутину. Блекволл завдяки своїм спостереженням довів, що це не так. Такі види павуків, як “Salticidae” для полювання, покладаються на свою спритність та навички хижака, а не на павутиння, щоб упіймати здобич. Результати спостережень Блекволла акцентували увагу вчених у тому, що кожному виду павуків притаманна різноманітна стратегія виживання.
Унікальність роботи Блекволла полягала не тільки у класифікації видів, а й у його увазі до їх природної поведінки. Він був одним із перших натуралістів, які спостерігали за павуками в реальних природних умовах. Він дивився, як вони взаємодіють зі своїм середовищем, здобиччю та один з одним. Всі його докладні спостереження були безцінними для подальших дослідників та відкриттів у галузі арахнології.
Слід зазначити, що манчестерський натураліст та арахнолог Блекволл також співпрацював з іншими вченими. Серед них був видатний натураліст, біолог та геолог Чарльз Дарвін. Вони часто обмінювалися листами, а головним предметом їх дискусій була різниця серед павуків. Його дослідження репродуктивної поведінки та адаптації павуків доповнили розуміння еволюції та природного відбору, концепцій, які набували популярності в ту епоху.
Роботи натураліста та арахнолога Джона Блекволла
Свою першу наукову роботу в галузі дослідження поведінки павуків Блекволл опублікував у віці 37 років, у 1827 році. Крім цього, у період 1861-1864-х років він опублікував величезне двотомне видання під назвою “Історія павуків Великобританії та Ірландії”. У цих книгах увійшов опис більш ніж 300 видів британських павуків. Ба більше, це було перше у своєму роді видання на території Великобританії, яке знайомило звичайного читача з існуючими видами павуків, їхнім життям та поведінкою. Також книга мала ілюстрації павуків, які зробили Октавіус Пікард-Кембрідж та Роберт Темплтон. Це дало людям не тільки розуміння життя та поведінки місцевих павуків, а й візуальне уявлення.
Його дослідницька робота показала, що павуки вважалися не просто шкідниками, а досить складними істотами, які сприяли екологічному балансу навколишнього середовища. Зокрема, вони контролювали популяцію комах. Ба більше, його наукові роботи були доступні не тільки для вчених, але й для простих людей, далеких від науки, такої як арахнологія, натурологія та біологія. Блекволл назавжди змінив уявлення громадськості про павуків.
Видатний натураліст і арахнолог Джон Блекволл із Манчестера помер у 1881 році.
