Місто Манчестер подарувало світові видатну біологиню, дослідницю у таких дисциплінах, як протозоологія та паразитологія Енн Бішоп. Вона одна із небагатьох жінок-вчених, якій вдалося потрапити до Королівського товариства – найстарішої наукової спільноти у Сполученому Королівстві.
Більшу частину свого професійного життя Енн Бішоп провела у місті Кембридж, де працювала в Інституті біології паразитів, що на базі Кембридзького університету. Бішоп присвятила багато часу вивченню паразитичних амеб і дослідженню хіміотерапевтичних засобів лікування амебних захворювань, включаючи амебну дизентерію, пише manchestername.com.
Ранні роки та освіта
Майбутня вчена народилася 19 грудня 1899 року в місті Манчестер у родині власника бавовняної фабрики. Її батько Джеймс Кіберлі Бішоп успадкував бавовняну фабрику від свого батька. Він також займався виробництвом меблів. Матір’ю Енн була Еллен Джинджер родом з графства Бедфордшир. У Енн Бішоп був також на 13 років молодший брат.
До семи років дівчинка навчалася вдома, а згодом пішла до приватної початкової школи. У віці 9 років вона продовжила навчання у школі Філден, яка знаходилася у її рідному Манчестері. Тут навчання юної Енн тривало три роки. Середню освіту дівчина здобула в Манчестерській приватній середній школі для дівчат.
Коли Бішоп була маленькою, вона думала, що продовжуватиме родинну справу, однак згодом її неабияк зацікавила наука. Восени 1918 року вона стала студенткою Манчестерського університету, де почала вивчати хімію, ботаніку та зоологію. Після знайомства із зоологією Енн зрозуміла, що це саме та наука, якій вона хоче присвятити своє життя.
У 1921 році Бішоп отримала ступінь бакалавра, а у 1922 році – ступінь магістра.
Наукова кар’єра
Після студентських років молода вчена приєдналася до команди протозоолога, члена Королівського Товариства Сіднея Джона Хіксона, який відомий своїми новаторськими дослідженнями в ембріології, генетиці та еволюції.
У 1932 році Енн Бішоп після захисту докторської дисертації отримала ступінь доктора наук. Варто зазначити, що до цього моменту вона уже кілька років, як пропрацювала викладачем кафедри зоології в Кембриджі. У ті часи доволі нечасто можна було зустріти жінку, яка робила кар’єру в науці. І Енн Бішоп доводилося нелегко. Наприклад, їй не дозволяли сидіти за одним столом із співробітниками кафедри під час чаювання.
У 1926 році науковиця приєдналася до команди вченого Кліффорда Добелла та почала працювати у Національному інституті медичних досліджень, що у Лондоні. Тут вона вивчала паразитичних амеб, які знаходили у шлунково-кишковому тракті людини. Крім цього, вона досліджувала хіміотерапевтичні засоби для лікування захворювань, спричинених амебами, зокрема, амебної дизентерії.
Більшу частину свого професійного життя вчена провела, працюючи у Кембридзькому Інституті біології паразитів Молтено. Тут Бішоп почала працювати у 1929 році. В Інституті вона продовжила свої дослідження паразитичних амеб. Крім цього, вчена вивчала так звану хворобу чорної голови, або хворобу вугрів, яка, здебільшого, вражає курей та індиків.
Наприкінці 1930-х років Енн Бішоп досліджувала малярію, зокрема, її переносників – комарів роду Anopheles. Її напрацювання стали подальшою основою для досліджень та розробки вакцини проти малярії.
Вчена також досліджувала проблему резистентності (стійкості) до ліків, як паразитів, так і організмів-господарів.
В Інституті біології паразитів Молтено вчена родом з Манчестера пропрацювала до 1967 року. Вона стала однією з небагатьох жінок, якій вдалося стати членом Королівського товариства.
Біологиня також заснувала Британське товариство паразитології та працювала у комітеті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з малярії.
За свою наукову кар’єру жінка здобула чимало нагород та відзнак.
Захоплення
Енн Бішоп була людиною дуже різносторонньою. Ще з раннього дитинства вона любила музику, тому впродовж життя відвідувала оркестрові концерти, а також опери та балет. Бішоп також була поціновувачкою мистецтва, тому часто ходила в галереї.
А ще ця жінка вправно кулінарила та займалася рукоділлям. Серед захоплень Бішоп були також подорожі, щоправда, переважно в межах рідної країни.
У своїй роботі біологиня була вкрай вимоглива. І вважала за краще працювати сама, аніж в команді. Енн була інтровертом.
Померла вчена 7 травня 1990 року у віці 90 років. Під кінець свого життя вона мало рухалася через артрит. В останню земну путь Енн Бішоп провели її друзі.