Ботанічний сад Флетчера Мосса свого часу став місцем для тих, хто шукає спокою, душевної гармонії та єднання з природою. Цей шматочок раю знаходиться в 20 хвилинах їзди від центру Манчестера – в приміському селі під назвою Дідсбері.
Ботанічний сад свого часу отримав ім’я філантропа та олдермена – члена муніципальної ради Флетчера Мосса. Він подарував це прекрасне місце з різноманітною рослинністю місту Манчестер у 1915 році, пише manchestername.com.
Передісторія
У ботанічному парку Флетчер Мосс знаходиться красивий будиночок. Він тут єдиний. Його назва Крофт. У далекому 1852 році в цьому будинку поселилася родина Вільямсонів. Очільник сімейства – Роберт Вуд Вільямсон спочатку був інженером, а потім став доволі успішним адвокатом. Крім цього, він захоплювався антропологією, ботанікою, а ще любив подорожувати Альпами.
Разом зі своєю дружиною Емілі Вільямсон Роберт привозив з Альп численні рослини, які потім висаджували навколо свого дому. Поблизу свого помешкання пара створила неймовірної краси рокарій – це сад, який поєднує в собі два елементи: рослини, переважно квіти, та каміння.
Окремо варто звернути увагу на тогочасну діяльність місис Вільямсон. Ця жінка захоплювалася не лише ботанікою, а й орнітологією. Емілі Вільямсон виступала категорично проти, аби пір’я птахів використовували для прикрашання ним капелюхів для жінок. У 1889 році вона заснувала Товариство захисту птахів, до якого увійшли жінки, які пообіцяли не носити пір’я птахів на одязі. Жінки пропагували захист пернатих від вбивства в данину тогочасним тенденціям моди.
Багато років свого життя Емілі Вільямсон присвятила боротьбі за захист птахів від вбивства заради красивого пір’я. У 1921 році її старання дали результат – був прийнятий закон, який забороняв імпорт пір’я екзотичних птахів до Великої Британії.
Сад подарував місту Флетчер Мосс
У 1912 році подружжя Вільямсонів продало свою резиденцію Крофт та сад навколо неї члену муніципальної ради Флетчеру Моссу. Цей чоловік був відомий своєю філантропічною діяльністю. А ще він як і подружжя Вільямсонів дуже цікавився рослинами та птахами і загалом природою. У Флетчера Мосса було декілька собак, яких він дуже любив, а ще кінь. Кажуть, що після смерті улюбленці Мосса були поховані на території ботанічного саду.
Сад, яким Мосс заволодів у 1912 році, на той час був одним із найкращих парків Манчестера. Цей статус він не втрачав і впродовж наступних десятиліть. Ботанічний сад межував з дикою природою, тому це місце стало справді неповторним.
У 1915 році Флетчер Мосс подарував розкішний сад місту Манчестер.
Шматочок раю
На початку XXI століття ботанічний сад Флетчер Мосс був оазисом краси, спокою та єднання з природою всього за якихось 20 хвилин їзди від шумного центру Манчестера.
У ботанічному саду можна було помилуватися прекрасними альпінаріями, невеликими водоспадами, ставками та іншими об’єктами.
Різноманіття дрібної рослинності тут справді вражало: королівська папороть, болотні чорнобривці, скунсова капуста, іриси, а ще багато польових квітів. Крім цього, тут було насаджено велике різноманіття кущів та дерев: тюльпанові дерева, шовковиця, світанкова секвоя, болотний кипарис, китайський кизил, кисле дерево, волоський горіх, вишні, а також карликові хвойні насадження. Помилуватися тут також можна було тисами і кедрами.
До всього, на території ботанічного саду знаходився будиночок орхідей, де відвідувачі могли помилуватися красою цих квітів.
Це прекрасне місце приваблювало птахів, комах та тварин.
На початку XXI століття на території мальовничого парку Флетчера Мосса працював тенісний корт, поля для гри у футбол та регбі, а також два кафе. Садом опікувалася муніципальна рада Манчестера, а також волонтерська група під назвою «Друзі Флетчера Мосса».
Ботанічний сад Флетчера Мосса та його прилегла територія стали тим місцем, де можна було віднайти душевний спокій, надихнутися природою та підзарядитися життєвою енергією. Адже ніщо не дає так багато сил, як її величність природа.