Манчестер славиться не лише своєю індустріальною спадщиною, а й дивовижними природними місцями, що знаходяться у всьому регіоні. У цій статті йтиметься про озеро Голлінгворт Лейк, розташоване недалеко від Літтлборо, що у Манчестері. У 21 столітті це досить популярний туристичний напрямок та місце для активного відпочинку. Окрім цього, озеро має захоплюючу історію, яка відбиває перетворення всього регіону. Далі на manchestername.com.
Історичний зв’язок з промисловістю Манчестера
Слід зазначити, що хоча й у 21 столітті озеро має статус унікальної природної пам’ятки, ця місцевість була безпосередньо пов’язана з промисловою діяльністю Манчестера. Історія озера починається у 19 столітті та була безпосередньо пов’язана із будівництвом каналу Рочдейл. Таким чином, озеро Голлінгворт Лейк було побудовано в 1800 році як резервуар для подачі води у канал Рочдейл, який був життєво важливим транспортним маршрутом під час промислової революції. Система каналів мала вирішальне значення для переміщення товарів, включаючи бавовну, вовну та вугілля, між Йоркширом та Манчестером, а резервуар забезпечував каналу надійне водопостачання у посушливі сезони.
На той час озеро було відоме просто як водогосподарська структура, функціональна частина жвавої промислової економіки регіону. Однак його величезні розміри (понад 130 акрів) незабаром привернули увагу місцевих жителів, і минуло зовсім небагато часу, перш ніж озеро почало використовуватися не лише для промислових цілей, а й як місце для відпочинку.
Характеристики озера
Площа озера становить 130 акрів, а довжина його берегової лінії сягає 2,5 милі. У деяких місцях глибина озера сягає 25 футів. Середня глибина озера становить близько 10 футів. Спочатку штучно створений резервуар міг утримувати близько 400 мільйонів галонів води. Крім того, оскільки в цій місцевості не було природної западини, для формування водосховища було побудовано три земляні насипи. Головний насип – це Голлінгворт-Бенк, що досягає висоти 36 футів. Поверхня озера знаходиться на висоті близько 557 футів над рівнем моря.
Туристична локація
Туристичною локацією резервуар для зберігання води став не одразу. До середини 19 століття, коли промислові міста, такі як Манчестер, розрослися, городяни в ту епоху шукали способи усамітнення з природою. Одним з таких місць, що знаходилися неподалік від міста, стало озеро Голлінгворт Лейк. Спочатку ця територія приваблювала найбільш заможних туристів. Але незабаром з появою залізниці це місце стало більш доступним. Сюди з’їжджалися люди з усієї околиці Манчестера для того, щоб помилуватися красою озера, насолоджуватися катанням на човнах та прогулянками вздовж берегової лінії.
Навколо озера з’явилися готелі, паби та човнові сараї, перетворивши його на ранню вікторіанську туристичну пам’ятку. Було навіть представлено прогулянковий пароплав, що пропонував мальовничі круїзи по воді.
З розвитком залізниці Манчестера у 1839 році та будівництвом тунелю Саміт у 1841 році, який був найдовшим залізничним тунелем у Європі, район почав швидко розвиватися. Навколо озера з’явилися готелі, паби та човнові сараї, перетворивши його на ранню вікторіанську туристичну пам’ятку. У 1850-х роках Генрі Ньюолл та його інженер містер Слейден побачили потенціал озера як туристичної локації. Вони орендували озеро та створили нові атракціони для катання на човнах. З того часу тут популяризувалися гребні човни та пароплави, а також відкрився гребний клуб і пройшла регата. Туристів на території озера приймало два готелі “Beach Hotel” та “Lake Hotel and Gardens”.
Наприкінці 19 століття озеро набуло піку своєї популярності. Тут функціонувало аж три пароплави, а добиратися до природної пам’ятки стало ще простіше завдяки активному розвитку залізничного сполучення. Крім цього, варто зазначити, що у 1863 році в озеро завезли 30 000 риб, що сприяло розвитку рибальства. Поруч із пристанню відкрилися кіоски, що пропонували солодощі та сувеніри. Були різні розваги, включаючи камери-обскури та каруселі, які функціонували на озері до кінця Другої світової війни.
На початку 20 століття зі спрощенням подорожей та відкриттям нових туристичних та курортних локацій, популярність озера почала поступово знижуватися. “Beach Hotel” був закритий після пожежі у 1901 році. Під час Першої світової війни в озера був недовгий підйом активності. Зокрема це було пов’язано з дислокацією Манчестерського полку в долині річки Іліс. Там було створено навчальний табір. Отже, до військових на озеро приїжджали дружини та рідні, яких розміщували у місцевих готелях. Після закінчення війни озеро почали використовувати для вітрильного спорту, відкрилися гребний клуб та прокат човнів.
У другій половині 20 століття Раді Рочдейл розробив проєкт створення заміського парку, який згодом увійшов до десятки найкращих на території Великобританії.
У 21 столітті ця зона є місцем для відпочинку і заповідником дикої природи. На березі озера розташовані два заклади: паб “Beach Hotel” та “Wine Press”.
Виходячи з історії озера Голлінгворт Лейк можна простежити як промисловий регіон Манчестера поступово відходив від промисловості, як індустріальні об’єкти перетворювалися на справжні природні пам’ятки та культові місця для відпочинку.