Манчестер, місто з багатою промисловою спадщиною, у 21 столітті став центром боротьби зі змінами клімату. А причиною цього стало активне та масове виробництво текстилю. Манчестер постачав увесь світ якісними тканинами. Текстильні фабрики, які у 18-19 століттях виступали рушійною силою економіки Манчестера, залишили значний слід на довкіллі та здоров’я населення міста. Бездіяльність у минулі роки сприяла забрудненню довкілля та екологічній деградації. Далі на manchestername.com.
Історичне минуле міста
Не секрет, що у 19 столітті Манчестер називався “Коттонополіс”. А все через своє домінування у текстильній промисловості. Текстильне виробництво тут зародилося ще в давнину, і протягом багатьох століть було двигуном економічного зростання. При цьому така багатовікова індустріалізація міста мала тяжкі екологічні наслідки.
Зокрема, ще в 19 столітті вчені Манчестера зауважили, що екологія у місті значно погіршилася. І виною тому – виробництво текстилю. Заводи викидали дуже велику кількість забруднювальних речовин, включаючи сажу та діоксид сірки, що сприяло погіршенню якості повітря та призводило навіть до кислотних дощів. Токсичні опади у Манчестері у 19 столітті виявив відомий вчений Роберт Ангус Сміт. Саме він, завдяки своїм дослідженням та виявленню того, що дощ для жителів міста та навколишнього середовища може бути токсичним, почав бити на сполох. Все це було наслідком багатовікової промислової діяльності у Манчестері. Роберт Ангус Сміт всіляко намагався привернути до цієї проблеми увагу. Зокрема, він регулярно відстежував та регулював діяльність місцевих заводів з метою скорочення їх шкідливих викидів. Для того часу це була досить не проста задача, оскільки ця система була корумпована цілими десятиліттями. Ба більше, самі промисловці не бажали дбати ні про екологію, ні про місцевих жителів.
Крім кислотних дощів, які стали наслідком промислової діяльності у Манчестері, місто також страждало від таких проблем як забруднення повітря та води. Текстильні заводи та фабрики, які знаходилися в місті та окрузі, викидали в повітря дим і сажу, а річки просто набували чорного кольору від величезної кількості промислових відходів. Крім того, багато фабрик, особливо фарбувальні, брали воду з місцевих річок, а потім туди ж скидали стічні води. Через що в 18-19 століттях річки у Манчестері часто набували не природного забарвлення: червоного, фіолетового і зеленого. Все це безсумнівно позначилося на річковій флорі та фауні.
Вплив на екологію та здоров’я населення міста
Вплив індустріалізації на довкілля та здоров’я жителів Манчестера був дуже сильним. Повітря протягом багатьох років було просякнуте смогом, що призвело до проблем з диханням серед населення. Зокрема, смог сприяв розвитку хронічного бронхіту, астми, ХОЗЛ. З боку серцево-судинної системи постійний вплив смогу жителів Манчестера викликав у них гіпертонію, інфаркти та інсульти. Ба більше, у місті в рази зросла кількість хворих на онкологічні захворювання, зокрема, на рак легенів. Крім цього, смог згубно впливав на загальний стан здоров’я населення міста та їхню продуктивність. Люди часто скаржилися на запаморочення, головний біль та втому.
Негативний вплив смогу відчувала на собі і природа Манчестера. Зокрема, смог значною мірою позначився на фотосинтезі, оскільки просто блокував сонячне світло рослинам. Крім того, смог пошкоджував листя рослин, уповільнював їх зростання і знижував урожайність сільськогосподарських культур. Також варто зазначити, що саме смог сприяв утворенню у Манчестері кислотних дощів, які призводили до закислення водойм та ґрунту.
Методи боротьби із забрудненням Манчестера
Слід зазначити, що довгий час у Манчестері не вживали належних заходів щодо боротьби із забрудненням. Причин для цього було досить багато, і в першу чергу це була відсутність бажання промисловців щось змінювати у своїх виробничих процесах. Це було витратно і не давало додаткового прибутку. Крім того, боротьба за екологію була тривалим бюрократичним процесом. Перш ніж промисловців Манчестера зобов’язали стежити за викидами своїх підприємств минуло багато часу. Таким чином, можна сказати, що перші кроки на шляху до боротьби із забрудненням міста в Манчестері були зроблені ще у 19 столітті. Але, на жаль, це був мізерний крок для розвʼязання глобальної проблеми.
Хоча промислова діяльність у Манчестері вже у 20 столітті пішла на спад, а потім зовсім припинилася, екологічні наслідки виробництва текстилю були відчутні ще довгий час. Навіть у 21 столітті жителі Манчестера відчувають згубний вплив промислової діяльності, яка раніше велася у місті. Згубна дія полягає не лише в поганій екології, здоров’ї громадян, а й у змінах клімату, що також спричиняє негативний вплив на місто. Наприклад, Манчестер споконвіку був відомий своїми дощами та вологою погодою, яка й сприяла розвитку текстильної промисловості. Такі погодні умови були ідеальними для виробництва тканин. Але активна промислова діяльність згодом призвела до змін клімату, і у 21 столітті жителі Манчестера страждають від сильних злив і повеней.
Активні заходи щодо боротьби із забрудненням міста почали впроваджувати в Манчестері лише у 21 столітті. Насамперед вони полягають у переході на зелені джерела енергії, такі як сонячні станції, вітряки і навіть невеликі гідроелектростанції. Крім того, влада міста поставила собі за мету знизити вуглецевий слід у Манчестері до 2038 року. Вирішуючи проблему впливу промислового минулого на довкілля та впроваджуючи стійкі практики, Манчестер прокладає шлях до більш екологічного та здорового майбутнього.
Джерела: