Ще у далекому XIV столітті Манчестер почав розвиватися, як центр текстильного виробництва та торгівлі лляними і вовняними тканинами. У середині XVIII століття у місті розпочалася промислова революція, завдяки якій Манчестер закріпив за собою звання світового центру бавовняної промисловості, пише manchestername.com.
Попри те, що Манчестер спеціалізувався на кінцевих стадіях бавовняного виробництва, а також збуті готової продукції, паралельно виникали та розвивалися нові галузі: машинобудування, виробництво текстильного обладнання, а ще хімічна індустрія. Про становлення та розвиток останньої і піде наша мова далі.
Розвиток хімії як науки у Манчестері
Розвиток жодної галузі неможливий без науковців. Адже саме їх винаходи, розробки, впровадження і надають поштовху тій чи іншій сфері.
Манчестер може похвалитися цілою низкою хіміків-науковців, які свого часу працювали у місті та завдяки яким хімічна галузь набирала обертів. Передусім, варто згадати Рону Робінсон – першу задокументовану жінку-хіміка Великої Британії та першу жінку в країні, яка отримала вищу освіту в галузі хімії.
Робінсон досліджувала барвники, а згодом приєдналася до команди Вільяма Генрі Бентлі як хімік-аналітик та дослідник.
У другій половині XIX століття у Манчестері також працював видатний хімік Генрі Роско. А якщо озирнутися в часі ще назад, то дізнаємося, що саме у Манчестері в 1803 році Джон Дальтон розробив теорію хімічної атомістики. А видатний фізик Джеймс Джоуль заклав основи науки про термодинаміку у 1840-х роках. Крім цього, у Манчестері в 1852 році хімік-органік Едвард Франкленд заклав основи теорії валентності.
Варто також додати, що у навчальних закладах Манчестера можна було здобути освіту хіміка. Адже хімічна галузь потребувала добре підготовлених спеціалістів.
Промислове виробництво барвників
І хоч Манчестер точно не можна було назвати великим центром хімічної промисловості, якщо порівнювати, наприклад, з містами Чеширу, та все ж у місті було добре налагоджене виробництво барвників. Адже, як відомо, барвники широко застосовуються у текстильній промисловості.
У XIX столітті чимало вчених-хіміків повністю присвячували себе хімії барвників. Зокрема, Фредерік Крейс Калверт приділяв велику увагу виробництву продуктів з кам’яновугільної смоли. Його справедливо вважають експертом з фенолу – карболової кислоти, яку використовують у виробництві синтетичних барвників.
З часом у Манчестері почали з’являтися фабрики та заводи, де виготовлялися природні та штучні барвники.
Хімічний бізнес Івана Левінштейна
Розповідаючи про розвиток хімічної промисловості у Манчестері, не можемо оминути увагою хіміка Івана Левінштейна та його внесок у дану царину. Левінштейн народився у Німеччині, однак у 1864 році життєві дороги привели його до Манчестера. Тут він заснував власний бізнес, який спеціалізувався на виробництві барвників.
Науковець бачив чималий потенціал у цій галузі. Його перша невелика фабрика відкрилася в Блеклі – районі на півночі Манчестера. Згодом бізнес Левінштейна перебрався у більше приміщення, яке розташовувалося у передмісті Манчестера.
Фірма Левінштейна добре зарекомендувала себе на ринку. Їй належить розробка таких барвників, як Rosaline – пурпуровий барвник, Blackley – синій, а також Manchester Brown і Manchester Yellow.
Починаючи з 1870-х років британські барвники, зокрема, і ті, які виготовлялися в Манчестері, поступово почали витісняти німецькі барвники від таких фірм, як Bayer і BASF. Левінштейн був неабияк занепокоєний цим та навіть виступав за введення спеціального мита на ввезення іноземних барвників.
Значно згодом, уже після Першої світової війни уряд, прислухався до застережень вченого. У міжвоєнні роки виробництво барвників стало однією із стратегічних галузей.
Щодо фірми Левінштейна, то вона у 1919 після смерті свого засновника об’єдналася з British Dyes Ltdта і утворила компанію British Dyestuffs Corporation. Остання у 1926 році стала частиною Imperial Chemical Industries.
ICI вважалася найбільшою та найвпливовішою британською хімічною компанією XX століття. Крім барвників, компанія також виробляла фармацевтичні препарати, пластмаси, ароматизатори та інше. А до всього у роки Другої світової війни ICI брала участь у програмі ядерної зброї Сполученого Королівства.