Штучні озера – це створені людиною сховища, в яких упродовж тривалого часу збирається і зберігається вода. Найчастіше такі водойми називають водосховищами. Рукотворні водойми створюють з різною метою: для регулювання стоку, роботи ГЕС, розведення риби, для рекреації тощо.
На території графства Великий Манчестер знаходиться не одне водосховище. Одним і них є штучне озеро Холлінгворт, яке знаходиться у місті Літтлборо. Водойму створили, як основне джерело води для каналу Рочдейл 1800 році. Пізніше в середині XIX рукотворне озеро перетворилося на справжній туристичний магніт, пише manchestername.com.
Поява озера, як джерела для живлення каналу
Озеро Холлінгворт з’явилося у 1800 році. Місцем для штучного резервуару води було обрано долину Іліс. Водойма зайняла площу 130 акрів (53 гектари), а його середня глибина становила близько 10 футів (3 метри). Для обгородження водосховища було споруджено три великі земляні вали.
Варто зазначити, що озеро Холлінгворт створили за декілька років до появи каналу Рочдейл. Задум збудувати цей канал з’явився ще у 1776 році, однак лише у квітні 1794 року парламент санкціонував його будівництво. Для цього була створена Rochdale Canal Company, яка і зайнялася будівництвом каналу.
При цьому, власники місцевих водяних млинів були не надто у захваті від будівництва каналу. Саме через їх супротив будівництво цієї гідротехнічної споруди довгий час відкладалось.
Однак після появи озера Холлінгворт, водосховище, навпаки, принесло користь землеробам. Крім цього, навколо водойми незабаром з’явилися бавовняні підприємства та будиночки для залізничників і робітників фабрик.
Озеро стало туристичним об’єктом
І хоч озеро Холлінгворт будувалося для господарських потреб, водойма згодом стала приваблювати увагу, як туристичний об’єкт. Після появи залізничного сполучення між Манчестером та Лідсом водойма стала ще більш популярною.
Рекреаційний потенціал водосховища у 1850-х роках помітив власник вовняної фабрики Harehill Woolen Mill Генрі Ньюелл та його інженер містер Слейден, який пізніше став власником одного із готелів. Вони вирішили орендувати штучне озеро у компанії, яка займалася будівництвом і доглядом за каналами та перетворити його на справжній туристичний об’єкт.
Ньюелл та Слейден започаткували на озері низку розваг. Зокрема, на водосховищі з’явилася можливість повеслувати на човнах. Було започатковано веслувальний клуб, а також проводилася регата – так називають змагання на гребних човнах.
Крім цього, згодом на озері можна було побачити пароплави. Площа водойми дозволяла влаштовувати прогулянки для того, щоб помилуватися водоймою та навколишньою природою. Люди приїздили сюди на один або декілька днів. Гості зупинялись у готелях Beach Hotel та Lake Hotel and Gardens, які розташувалися поблизу рукотворного озера.
Згодом навколо водосховища з’явилися й інші готелі. У цих закладах, крім номерів, знаходилися пивні, ресторани, танцювальні зали. Також навколо них були альтанки, поле для гри в крокет і стайня для коней. З’являлися магазини, сувенірні крамниці, влаштовувалися ринки. Одним словом, тут було все для незабутнього та повноцінного дозвілля.
У XIX столітті озеро Холлінгворт повністю замерзало тричі – у 1860, 1864 та 1871 році. Це дозволило сотням людей покататися на ковзанах та навіть зіграти у керлінг та крикет. У XX столітті також були роки, коли спостерігалося повне замерзання водойми.
До речі, цікавий факт – водосховище Холлінгворт використовував для тренувань з плавання англійський моряк та плавець Метью Вебб. Він є першою людиною, яка перепливла протоку Ла-Манш без використання штучних засобів.
Під час Першої світової війни у долині Іліс був створений тренувальний табір для Манчестерського полку. А в готелях та приозерних будиночках мешкали родини військових.
У міжвоєнні роки озеро Холлінгворт та ще сім інших водойм поблизу придбала місцева влада.
Подальша роль водосховища
У 1950-х роках водосховище поступово почало повертати славу туристичного магніту. Відвідувачі могли зайнятися на озері вітрильним спортом, віндсерфінгом, веслуванням на каное, плаванням та рафтингом. А любителі спокійного відпочинку могли порибалити, оскільки свого часу водойму зарибнили коропом, лином, плотвою та іншими видами риб.
Крім цього, любителі неквапливого релаксу могли взяти на прокат веслові човни та поплавати.
А ті, хто не хотіли мати справу з водою, могли прогулятися стежкою навколо озера. Ця стежина проходила повз заповідник.
Додамо, що у 2023 році поблизу озера Холлінгворт розпочалися роботи над створенням сенсорного саду. Це простір, який мав на меті впливати на всі органи чуття людини – аромати, кольори, звуки, текстури, смаки. Тобто, за задумом, у саду можна було до всього доторкатися, а також вдихати, пробувати, розглядати та, звичайно, слухати.
Сенсорний сад поблизу водосховища Холлінгворт планували відкрити у 2024 році.